рукодайний
РУКОДАЙНИЙ, а, е, заст. Урочисто обіцяний (при рукостисканні).
Рукодайний слуга - вірний слуга. Я був рукодайним слугою пана воєводи Острозького, я знаю його наміри (Ле, Наливайко, 1957, 46); Рукодайний холоп - кріпак, який перебуває у договірних відносинах з поміщиком. Князь Ружинський на нього, як на холопа рукодайного, покрикує (Ле, Хмельницький, І, 1957, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рукодайний | рукодайна | рукодайне | рукодайні |
Родовий | рукодайного | рукодайної | рукодайного | рукодайних |
Давальний | рукодайному | рукодайній | рукодайному | рукодайним |
Знахідний | рукодайний, рукодайного | рукодайну | рукодайне | рукодайні, рукодайних |
Орудний | рукодайним | рукодайною | рукодайним | рукодайними |
Місцевий | на/у рукодайному, рукодайнім | на/у рукодайній | на/у рукодайному, рукодайнім | на/у рукодайних |