руни
РУНИ1, рун, мн. (одн. руна, и, ж.). Літери давньогерманських алфавітів, що збереглися (перев. у скандінавів) у написах на каменях, зброї, прикрасах і т. ін. Якісь чужі, незнані племена людей чи звірів виринали дикі із сутіні віків, страшні, великі.. Од їх лишились тільки дивні руни (Л. Укр., І, 1951, 288).
РУНИ2, рун, мн. (одн. руна, и, ж.). Народні карельські та фінські епічні пісні. Він сідав на камені найближче, У руках - папір і олівець. Так сидить і на папері ниже Руни ті рядочок по рядку... (Дор., Літа.., 1957, 126).
руна
РУНА1 див. руни1.
РУНА2 див. руни2.
РУНА3, рун, мн. (одн. руно, а, с.). Молоді, густі сходи посівів; вруна. - Сей рік зарідливий буде. Подивитись на руна польові: жита такі, що й вуж не пролізе (Вовчок, І, 1955, 147); Дубки стали вже вищими за жито, і тепер їхній затінок оберігав його руна (Ів., Дубок, 1950, 15); // Густа, буйна зелень. Надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика (Гончар, Тронка, 1963, 10); * У порівн. Кругом хати ріс зелений та густий, як руно, шпориш (Н.-Лев., III, 1956, 323).
РУНА, и, ж., діал. Луна. Засне долина. На калині І соловейко задріма. Повіє вітер по долині,- Пішла дібровою руна, Руна гуляє, божа мова (Шевч., І, 1963, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руна | руни |
Родовий | руни | рун |
Давальний | руні | рунам |
Знахідний | руну | руни |
Орудний | руною | рунами |
Місцевий | на/у руні | на/у рунах |
Кличний | руно | руни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руна | руни |
Родовий | руни | рун |
Давальний | руні | рунам |
Знахідний | руну | руни |
Орудний | руною | рунами |
Місцевий | на/у руні | на/у рунах |
Кличний | руно | руни |
рунути
РУНУТИ, ну, неш, док., діал. 1. Рушити. Ступив у золот стремінь князь Ігор, І у поле рунув (Федьк., I, 1960, 212).
2. Повалитися, упасти. У кімнаті панував якийсь напружений настрій, мов тут поблизу навантажили страшенною вагою мармурову колону й оце ждуть, коли вона трісне й завалиться, а разом з нею руне й цілий будинок (Хотк., І, 1966, 160).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | руну | рунемо |
2 особа | рунеш | рунете |
3 особа | руне | рунуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рунув | рунули |
Жіночий рід | рунула | |
Середній рід | рунуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рунімо | |
2 особа | руни | руніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | рунувши |