рябець
РЯБЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що шуліка. Не втекти бідасі [ластівочці]: Скоро зрадить сила; Бистре око в рябця І міцніші крила. Приберуть сердешну Пазурі хижацькі (Граб., І, 1959, 213); - Наче й рябця не видно, а що не день, то й не вистачає курчати (Панч, В дорозі, 1959, 183).
РЯБЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що рябчик 1. Іванов згадав, що.. лежить вбитий ним ще вранці рябець. Він витяг його і почав скубти (Багмут, Опов., 1959, 45); *У порівн. Кінь під ним сірий, як рябець (П. Куліш, Вибр., 1969, 267).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рябець | рябці |
Родовий | рябця | рябців |
Давальний | рябцеві, рябцю | рябцям |
Знахідний | рябця | рябців |
Орудний | рябцем | рябцями |
Місцевий | на/у рябці | на/у рябцях |
Кличний | рябцю | рябці |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рябець | рябці |
Родовий | рябця | рябців |
Давальний | рябцеві, рябцю | рябцям |
Знахідний | рябець | рябці |
Орудний | рябцем | рябцями |
Місцевий | на/у рябці | на/у рябцях |
Кличний | рябцю | рябці |