рішенець
РІШЕНЕЦЬ, нця, ч ., рідко. 1. Вирок суду, постанова, рішення якої-небудь організації, зборів і т. ін. Довгі хвилини-роки переживає Гнат, очікуючи, що скаже суд. Аж ось читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір... (Коцюб., І, 1955, 76); Гронович - це соромляжий наймолодший хлопець із шостого класу.. Миттю витягли його на кін та й оголосили йому рішенець товариства (Крим., Вибр., 1965, 311); Прийняли ми рішенець - до посла таки звернутися, до радянського. Написали й ждемо, що то нам скажуть (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14).
2. Те саме, що рішення 3. Нова доля снується Мишуні, не треба їй перешкоджати, нехай малий сам викує свій рішенець (Ю. Янов., II, 1954, 141); Не надійся, бо ніколи Не зміню я рішенця. Я діждусь мого Миколи (Перв., II, 1958, 257).
Знаходити (знайти) рішенець - вирішувати, як правильно діяти в певних обставинах. Стріне [Іван] трудність - тільки гляне, Вже й знайшов їй рішенець (Сам., I, 1958, 167).
3. перен., рідко. Те саме, що кінець1 3. Тут тобі й рішенець!
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рішенець | рішенці |
Родовий | рішенця | рішенців |
Давальний | рішенцеві, рішенцю | рішенцям |
Знахідний | рішенець | рішенці |
Орудний | рішенцем | рішенцями |
Місцевий | на/у рішенці | на/у рішенцях |
Кличний | рішенцю | рішенці |