самодур
САМОДУР, а, ч. 1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (Фр., X, 1954, 37).
2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби. Під нами море. Сев сидить на носі шаланди з ниткою самодура в руці (Ю. Янов., II, 1958, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самодур | самодури |
Родовий | самодура | самодурів |
Давальний | самодурові, самодуру | самодурам |
Знахідний | самодура | самодурів |
Орудний | самодуром | самодурами |
Місцевий | на/у самодурі | на/у самодурах |
Кличний | самодуре | самодури |