самоповага
САМОПОВАГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (Коцюб., II, 1955, 36); Колись Горький писав, що самоповага народу грунтується на його шанобливому ставленні до своїх великих поетів (Літ. Укр., 3.I 1968, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самоповага | самоповаги |
Родовий | самоповаги | самоповаг |
Давальний | самоповазі | самоповагам |
Знахідний | самоповагу | самоповаги |
Орудний | самоповагою | самоповагами |
Місцевий | на/у самоповазі | на/у самоповагах |
Кличний | самоповаго | самоповаги |