свердел
СВЕРДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр., І, 1963, 255); Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., Мир, 1956, 171); * У порівн. - В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (Н.-Лев., III, 1956, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свердел | свердли |
Родовий | свердла | свердлів |
Давальний | свердлові, свердлу | свердлам |
Знахідний | свердел | свердли |
Орудний | свердлом | свердлами |
Місцевий | на/у свердлі | на/у свердлах |
Кличний | свердле | свердли |
свердло
СВЕРДЛО, а, ч. 1. Те саме, що свердел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Гр., Без хліба, 1958, 100); Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком,- Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (Рильський, III, 1961, 168); * У порівн. Бригадир Яремчук не дуже балакучий, але зір мав гострий, як діамантове свердло (Трубл., І, 1955, 134); Очі свердлом так тебе і прошивають (Вовчок, VI, 1956, 278).
2. Танцювальний рух у гуцульському танці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свердло | свердла |
Родовий | свердла | свердл |
Давальний | свердлу | свердлам |
Знахідний | свердло | свердла |
Орудний | свердлом | свердлами |
Місцевий | на/у свердлі | на/у свердлах |
Кличний | свердло | свердла |