slovnyk.ua slovnyk.ua
  • Написати
  • Словник
  • Сервіси  НОВИЙ СЕРВІС!
    • Звертання
    • Транслітерація
    • Наголоси  Бета версія
  • Словникарня
  • Правопис 2019
  • Форум
Увійти
Вхід
ЗАБУЛИ ПАРОЛЬ?
Реєстрація

Авторизуючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Реєстрація
Відмінити

Для завершення реєстрації необхідно буде пройти за отриманим посиланням.

Реєструючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Скинути пароль
Відмінити

Для зміни пароля необхідно буде пройти за отриманим на вказану адресу посиланням і ввести новий пароль.

А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

свій

СВІЙ, своя, своє, займ., присв. 1. Який належить собі, який є у себе. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п'яли (Котл., І, 1952, 148); Хаєцький.. глянув на свої шкарубкі, вкриті мозолями долоні (Гончар, III, 1959, 227); // Стос. до себе. То лихо - Попереду знати, Що нам в світі зострінеться... Не знайте, дівчата! Не питайте свою долю... (Шевч., І, 1963, 56); Про життя своє я міг би написати або дуже багато, або зовсім мало (Коцюб., III, 1956, 232); Заболочений, оброшений з голови до ніг, він, зрештою, виходить на твердий берег, на землю свого дитинства (Стельмах, II, 1962, 68); // у знач. ім. своє, свого, с. Те, що торкається безпосередньо себе, стосується себе. В кінці стола сидять дід із хазяїном та своє розмовляють (Морд., І, 1958, 46); Поволі накручує товариш годинника, думаючи про своє (Довж., І, 1958, 60); В кожного своє нило, в кожного своє боліло (Тют., Вир, 1964, 507); // Власт. собі. Свій літературний смак я виробив під впливом європейської літератури (Коцюб., III, 1956, 282); Перед Чумаком явно виникла загроза вислухати - в який уже раз! - Павлове доволі-таки плутане обгрунтування.. своєї вдачі, свого, як він казав, «роздвоєння душі» (Головко, II, 1957, 474); // Здійснюваний, виконуваний і т. ін. самою особою, особисто, самостійно. - Не дражни мене, дівчино, своїм щебетанням (Н.-Лев., II, 1956, 241); Іван Антонович пишався своєю реформою (Гончар, III, 1959, 203); Зачувши музику, припинив [Кузь] свої речі і попхався в коло танцюючих (Тют., Вир, 1964, 208); // Який є особистим майном, власністю; власний. На своїм веселім полі Свою-таки пшеницю жнуть [син з дружиною] (Шевч., II, 1963, 318); Старий упертий граф вирішив нікуди не йти з свого фамільного замку (Гончар, III, 1959, 145).

@ Брати (взяти, забирати, забрати) в свої руки (до своїх рук) див. рука; Брати (взяти, забирати, перехопити і т. ін. ) ініціативу до своїх рук (у свої руки) див. ініціатива; Брати свій початок див. брати; Брати своє див. брати; Важити своєю головою див. важити; Вести своєї (своє) див. вести; Вибивати (вибити, викидати, викинути, виривати, вирвати) з своєї колії див. колія; Виливати (вилити) свою журбу див. журба; Виносити (винести) на своїх плечах див. виносити; Виробляти (виробити) свою силу (силоньку) див. виробляти; Вище своєї голови (пупа) не скочиш (не підскочиш) див. вище; Відживати (віджити) своє (свій вік) див. відживати; Відігрівати (відігріти) змію біля (коло) свого серця див. відігрівати; Відривати від свого рота див. відривати1; Встромляти (встромити) носа не в своє діло див. встромляти; Вступати (вступити) в свої права див. вступати1; Втопити свою голову (долю) див. втопити; Входити (увійти) в свою колію див. колія; Грати свою скрипку див. скрипка; Далі свого носа не бачити див. далі; Держати (тримати) свої нерви в руках див. держати, тримати; Держатися (триматися) свого берега див. держатися, триматися; Держатися своїх слів див. слово; Додержувати (додержати) свого слова див. додержувати; Доконати свого див. доконати; Доконати свого слова див. доконати; Доскочити свого - те саме, що Доконати свого (див. доконати). Шавкун попрощався, пішов. Через місяців три написав сестрі вже з Києва, що він таки свого доскочив, зробився студентом (Мирний, І, 1949, 372); Дотримати свого слова див. слово; Жити на свою руку див. рука; Жити своїм розумом див. розум; Життя бере (взяло) своє див. життя; Заводити (завести) своє (своєї) див. заводити1; Залишатися (залишитися) при своїй думці - не змінювати своїх поглядів; За своєю звичкою див. звичка; За своєю природою; рідко По самій своїй природі див. природа; Затвердити, як свої п'ять пальців див. затвердити; Затягати (затягувати, затягти, затягнути) своєї (своє) див. затягати1; Зв'язувати (зв'язати) своє життя (свою долю) див. зв'язувати; Зданий на свої сили див. зданий1; Зміряти (змірювати, зміряти, змірити) свої сили див. зміряти; Знайти своє місце див. знаходити; Знати своє діло див. знати; Знати своє місце див. місце; Знати, як свої (своїх) п'ять пальців див. знати; Знову (знов) за своє; Знову (знов) своєї: а) не вперше повторювати те саме, не вперше наполягати на чому-небудь. - Піду я в найми! - Маланка підняла руки. Вона знову за своє! (Коцюб., II, 1955, 50); Знов бісова Муха за своє: нарізку власть йому зробить! Якраз! - держи в обидві жмені! Треба самовільно брати їі, землю (Головко, II, 1957, 220); [Зет:] Заспівав би краще.. [Амфіон (презирливо махнувши рукою) :] Знов своєї! (До Орфея) Хоч заспівати все-таки не вадить, колись було то звичкою твоєю (Л. Укр., І, 1951, 451); б) почати робити те саме, що й раніше. На той рік знову за своє; Пішов я з матір'ю просити (Шевч., І, 1951, 396); До виступу свого він ставився якнайуважніше.. Тому так рився старанно в книжках, забувши все навколо. І як розвиднілося вже зовсім та погасили лампу, тільки повернувся й підсів до вікна і знов за своє (Головко, II, 1957, 121); Зраджувати (зрадити) своєму слову див. зраджувати; Іти (піти) на свій хліб (свого хліба шукати) див. хліб; Крикнути не своїм голосом див. крикнути; Ламати (зламати, поламати і т. ін. ) своє слово див. слово; Лізти не в своє - втручатися в що-небудь, що не стосується себе. Старий Горпишценко глипнув на дружину суворо-заспокійливо: не лізь, мовляв, не в своє (Гончар, Тронка, 1963, 66); Міряти на свій аршин див. аршин; Міряти на свою мірку; Міряти своєю міркою див. міряти; Накласти свій знак див. знак; На свій лад див. лад; На свій пай див. пай; На своє копито див. копито; На своєму слові стояти (стати і т. ін. ) див. слово; На своїх власних див. власний; На свою голову див. голова; Не бачити (не побачити) кого, що як своїх вух; Бачити (побачити) кого, що, як свої вуха див. вухо; Не вірити своїм вухам див. вірити; Не вірити своїм очам див. вірити; Не жаліти (не жалкувати) своїх ніг див. жаліти, жалкувати; Не своїм голосом кричати (закричати, верещати, заверещати і т. ін. ) див. голос; Не своїми руками див. рука; Нижче своєї гідності див. нижче; Обтяжувати своє сумління див. обтяжувати; Пазь своє див. пазити; Переважувати (переважити) на свій бік див. переважувати; Перевертати (перевернути) на свій лад див. перевертати; Пережити свій вік див. переживати; Перемагати (перемогти) своє серце див. перемагати; Перетягати (перетягувати, перетягти, перетягнути) на свою сторону (на свій бік) див. перетягати; Підбивати (підбити) на свою руку (руч) див. підбивати; Підбивати (підбити) під свою руку див. підбивати; Позабирати в свої руки див. позабирати; Показати своє див. показувати; Показувати (показати) свої кігті див. показувати; Підставляти (підставити) свою голову див. підставляти; Плутати свої сліди див. плутати; Померти (умерти) не своєю смертю - померти неприродною смертю; Померти (умерти) своєю смертю - померти природною смертю. - Бог з ними, хай забирають [землю].., аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю (Мик., II, 1957, 473); По своєму пір'ю див. пір я; По своїй волі див. воля; Поставити на своєму див. поставити; Прибирати (прибрати) до своїх рук див. рука: Приймати (прийняти) під свою руку див. рука; Приткнути свою голову див. притикати; Прихиляти (прихилити) своє вухо (ухо) див. прихиляти; Робити (зробити) своє [діло] див. робити, зробити; Розказувати (розказати) своїми словами див. розказувати; Розкривати (розкрити) свої карти див. розкривати; Свого доказати див. доказувати; Своїм горбом брати (наживати, одробляти і т. ін. ) див. горб; Своїм звичаєм див. звичай; Своїми силами див. сила; Своїми словами - не дотримуючись слів, висловів прочитаного, почутого. [Орлюк:] Я не хочу, щоб ти була на суді.. Я все розкажу тобі своїми словами (Довж., I, 1958, 373); Своїм коштом див. кошти; Своїм робом робити див. роб; Своїм умом жити - те саме, що Жити своїм розумом (див. розум).- Оце накрутив,- промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум. - І складно й жалібно. Хто це тобі так - чи не до дяка ходив?- Кулик несподівано образився: - Своїм умом живу (Гончар, II, 1959, 55); Своїм ходом див. хід; Своя воля див. воля; Своя рука - владика див. владика; Сідати (сісти) на свого коника див. коник; Сказати своє; Сказати своє слово - виявити себе в якійсь справі, відіграти певну роль у чомусь, унісши щось оригінальне, особисте; Скроплювати (скропляти, скропити) своєю кров'ю землю (шлях і т. ін. ) див. скроплювати; Справдити (стримати і т. ін. ) своє слово див. слово; Стояти на своєму (на своїм) - дотримуючись певних поглядів, думок, уперто відстоювати їх. Вони стояли на своєму: їх ніхто не присилує жити вкупі (Коцюб., І, 1955, 40); Що хочете кажіть, шановні друзі, А я уперто на своїм стою (Рильський, Зим. записи, 1964, 61); Триматися свого - наполегливо домагатися чого-небудь, не йдучи ні на які поступки. Одні хоч і зараз ладні були ставати до роботи. Але друга частина цупко трималась свого (Головко, II, 1957, 238); - Ти, Мироне, тримайся свого, то не пропадеш (Стельмах, II, 1962, 45); Угамувати серце своє див. серце; Узяти (взяти, забрати) свої слова назад див. слово; У своєму повному складі див. склад1; Чути (почути) своїми вухами див. вухо.

2. Який перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями і т. ін. Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину (Шевч., І, 1963, 51); - Невже ти оце візьмешся за таке діло?.. Ти ж, кажуть, був трохи свій із Сомком! (П. Куліш, Вибр., 1969, 185); За годину був Тарас уже своєю людиною і в чистенькій хатинці, і в невеличкому садку (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 342); Слухаючи бійця, вона впізнавала свого Юрася таким, як і сорок місяців тому (Гончар, III, 1959, 170); // у знач. ім. свій, свого, ч.; своя, своєї, ж.; своє, свого, с.; свої, своїх, мн. Той, хто перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями і т. ін. - Ти, князю, вже не любиш мене. Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми?.. Тепер вже й свої не приймуть мене до себе, не пустять мене в хату (Н.-Лев., VII, 1966, 192); Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Вовчок, І, 1955, 333); - Хто йде?.. - Хто там? Які? Чи не тутешні? Чи не свої? - Ні, не свої. Ішли полтавські, донські, воронезькі (Довж., І, 1958, 380).

@ Свій брат див. брат; Своя кістка див. кістка; Своя людина див. людина.

3. Власт. тільки цій особі, цьому предметові; особливий, своєрідний. Кожний край має свій звичай (Укр.. присл.., 1963, 202); [Орест (тихо до Люби) :] Он ваша товаришка не любить риску, не те що ми з вами! [Любов:] У всякого свій шлях! (.. подається до дверей..) (Л. Укр., II, 1951, 32); // у знач. ім. своє, свого, с. Те, що властиве тільки цій особі, цьому предметові. Якщо режисерові нема чого сказати свого про відомий роман чи оповідання, - .. то де ж тоді творчість? (Літ. Укр., 24. V 1966, 1); - У одного [кобзаря] навчився тому, у другого другому, та й вийшло щось своє (Бурл., О. Вересай, 1959, 67); // Не іноземний, не запозичений, не чужий; рідний, вітчизняний. Велика російська радянська література, при джерелах якої стоять Максим Горький і Володимир Маяковський,- хіба не живе вона в свідомості всіх нас, українських радянських письменників, як своя, рідна, як література, без якої не можна жити? (Рильський, IX, 1962, 153); // у знач. ім. своє, свого, с. Те, що не є іноземним, запозиченим, чужим; рідне, вітчизняне. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Шевч., І, 1951, 335); // Природний, не штучний. Їм [жінкам] тяжко в пеклі докоряли.., Бо щоки терли манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (Котл., І, 1952, 140).

Свого роду див. рід.

4. Належний, відповідний. [Степан:] Я помщусь на ньому! [Василь:] Не треба, ні, не треба, Степане! На все свій час (Кроп., V, 1959, 154); В хаті було поприбирано, все стояло на своїм місці (Коцюб., І, 1955, 32); Він бере окраєць, шанобливо цілує його, кладе на своє місце (Стельмах, І, 1962, 649).

@ Іти своєю чергою див. черга; [Мов (немов і т. ін. )] сам не свій (сама не своя, само не своє) - хтось втратив душевну рівновагу, самовладання. Вона його любила - як кожна мати свою дитину. Чи, не дай боже, занедужає Чіпка,- Мотря сама не своя (Мирний, І, 1949, 146); Вутанька була сама не своя від обурення (Гончар, II, 1959, 150); Все товариство стояло при сих словах мов само не своє (Фр., III, 1950, 321); Стефан ходив наче сам не свій (Чорн., Пісні.., 1958, 35): Не при своєму розумі (умі) див. розум, ум; При своєму розумі (умі) див. розум, ум; Свого часу; У свій час див. час; Своєю чергою див. черга; У свою чергу див. черга.

свій - займенник (присвійний)
ВІДМІНОКЧОЛ. РІДЖІН. РІДСЕР. РІДМНОЖИНА
Називнийсвійсвоясвоєсвої
Родовийсвогосвоєїсвогосвоїх
Давальнийсвоємусвоїйсвоємусвоїм
Знахіднийсвій, свогосвоюсвоєсвої, своїх
Оруднийсвоїмсвоєюсвоїмсвоїми
Місцевийна/у своєму, своїмна/у своїйна/у своєму, своїмна/у своїх

§ 75. Відмінювання присвійних займенників: свій

своїти

своїти - дієслово, недоконаний вид
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особасвоюсвоїмо
2 особасвоїшсвоїте
3 особасвоїтьсвоять
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особасвоїтимусвоїтимемо
2 особасвоїтимешсвоїтимете
3 особасвоїтимесвоїтимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідсвоївсвоїли
Жіночий рідсвоїла
Середній рідсвоїло
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа свіймо
2 особасвійсвійте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній чассвоячи
Минулий чассвоївши
Про Словник

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови - понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну "паспортну" (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База "антисуржика" містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс "Наголоси", що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ - Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб'язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

На зв'язку     
  • Email: slovnyk.ua@gmail.com

Slovnyk.ua - тлумачення, орфографія, транслітерація онлайн, звертання, новий правопис онлайн.     © 2005-2021 - slovnyk.ua

  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Наголоси
  • Словникарня
  • Правопис
  • Форум