СЕ¹, част., заст. Це (див. це¹). - Де то се наш Василь? - спитав Грицько, опускаючись на землю, коли вони дійшли до бурти (Мирний, IV, 1955, 13); Іде [Петро] до хати. Квітки коло хати позасихали і позаростали бур'яном. Як ось чує - наче хто співає стиха. «Боже мій! Чий же се голос?» (П. Куліш, Вибр., 1969, 193); - Наші люди його бачили востаннє у Хмелинцях, а се і мати поїхала туди до його (Вовчок, І, 1955, 216).

СЕ² див. сей.

СЕЙ, ся, се, займ. вказ., заст. Цей. Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля,.. тихий голос поспитав його: «Чи ви знаєте сей будинок?» (Вовчок, I, 1955, 351); - Ти знаєш сього чоловіка? - Знаю, ваше благородіє... (Коцюб., І, 1955, 126); - Птиця води напитися прийшла та й перелетіла на сю сторону (Тют., Вир, 1964, 6); - Здоровесенькі були! - Паніматка йому з двору: Ви б до хати краще йшли, Ніж отута під сю пору (Граб., І, 1959, 370); Розлога яблуня коло тину росла, рясно родила, а сю весну і не розвивалася! (Горд., Чужу ниву.., 1939, 109); Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (Головко, II, 1957, 618); [Єпископ (надіває одного персня собі на палець, а другого держить в руці): ] Сей перстень я віддам... (Л. Укр., II, 1951, 497); Проїхали [козаки] й мимо сих. Що ближче к царському намету, то все труднійш [трудніше] було пробиратись (П. Куліш, Вибр., 1969, 165); У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить - Хо (Коцюб., І, 1955, 149); За сюю капосну дурницю Полаяли [люди] Синицю Та й розійшлись (Гл., Байки.., 1959, 85); - Дмитре! - крикнула нелюдським голосом Маруся. - Дмитре!.. - Але вітер підхопив сей безсильний крик, ударив ним о сотні стволів, роздробив, знищив... (Хотк., II, 1966, 221); - Се ж найгірше в світі лихо - непрозора, горда туга... (Л. Укр., І, 1951, 435); У нашого народу сього рідко буває, щоб хто виявив, як йому добре з любим подружжям (Барв., Опов.., 1902, 143); - Щоб не прийшлося знову до старих вертатися. - Ні, сього не буде (Мирний, III, 1954, 154); Стежка була добре втоптана, - се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Фр., III, 1950, 10); - Коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? (Шевч., II, 1963, 7).

Де се видано див. виданий²; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих див. той; Ні з сього ні з того; Ні з того ні з сього див. той; Ні се ні те; Ні те ні се див. той; Остатися ні в сих ні в тих див. оставатися; Переводитися (перевестися) ні на се ні на те див. переводитися; Перед сим див. перед; Сей світ див. світ²; Сими днями - те саме, що Цими днями (див. день). Вийде [книжка] сими днями (Коцюб., III, 1956, 372).