сигара
СИГАРА, и, ж. Щільно скручені в товсту трубку тютюнові листки для куріння. Увечері сигару запалив я (Граб., І, 1959, 500); В світлиці стало порожньо, тільки хмарами висів густий дим од дорогих сигар (Н.-Лев., III, 1956, 138); Полковник сидів у кріслі на кормі. Він задумливо палив сигару і читав книжку (Ю. Янов., II, 1958, 69); * У порівн. Довга тонка гармата задерлася вгору, як химерна сигара, і з її жерла курив сизий димок... (Донч., VI, 1957, 483); // перен. Що-небудь схоже на таку трубку. В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків (Собко, Срібний корабель, 1961, 41); На спеціальних візках повільно рухаються багатометрові металеві сигари [ракет], на могутніх тягачах - бойові обслуги (Рад. Укр., 8.ХІ 1960, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сигара | сигари |
Родовий | сигари | сигар |
Давальний | сигарі | сигарам |
Знахідний | сигару | сигари |
Орудний | сигарою | сигарами |
Місцевий | на/у сигарі | на/у сигарах |
Кличний | сигаро | сигари |