синус
СИНУС, а, ч. 1. мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи. Відношення катета, протилежного кутові &945;, до гіпотенузи називається синусом кута &945; і позначається: sin &945; (Геом., І, 1956, 130); Рая ховає очі, а він забуває, яку теорему доводив, синус сплутує з котангенсом (Автом., Щастя.., 1959, 108).
2. анат. Порожнина, заглибина в якомусь органі. Синуси лімфатичних судин; Синуси мозку; Венозний синус серця.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синус | синуси |
Родовий | синуса | синусів |
Давальний | синусові, синусу | синусам |
Знахідний | синус | синуси |
Орудний | синусом | синусами |
Місцевий | на/у синусі | на/у синусах |
Кличний | синусе | синуси |