сиро
СИРО. Присл. до сирий 1; // у знач. присудк. сл. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь. Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей - тьма (Вас., IV, 1960, 17); Осінь у лісі. Іде дощ. Сиро в окопах (Головко, І, 1957, 59); * Образно. На душі сиро, самотньо, на серці важко та тяжко (Мирний, V, 1955, 341).
СИРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сирий у 4 знач., напр.: сирокопчений, сиросолений і т. ін.