СИТНО. Присл. до ситний1. Живемо ситно і не горюємо, є в нас корова, масло, кури (Ю. Янов., II, 1954, 229); // у знач. присудк. сл. Кажуть - смерть усіх рівняє; кажуть - на тім світі усе навпаки: тут було голодно й голодно, там - ситно й тепло (Мирний, III, 1954, 19).