сичуг
СИЧУГ, ч. 1. род. а. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, у якому їжа перетравлюється шлунковим соком. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоол., 1957, 170).
2. род. у, кул. Фарширований телячий, ягнячий, свинячий і т. ін. шлунок. Свинячий сичуг готуватимеш, там усередину льодку підклади, щоб набряк добренько... (Полт., Повість.., 1960, 465).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сичуг | сичуги |
Родовий | сичуга | сичугів |
Давальний | сичугові, сичугу | сичугам |
Знахідний | сичуг | сичуги |
Орудний | сичугом | сичугами |
Місцевий | на/у сичугу | на/у сичугах |
Кличний | сичугу | сичуги |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сичуг | сичуги |
Родовий | сичугу | сичугів |
Давальний | сичугові, сичугу | сичугам |
Знахідний | сичуг | сичуги |
Орудний | сичугом | сичугами |
Місцевий | на/у сичугу | на/у сичугах |
Кличний | сичугу | сичуги |