сливник
СЛИВНИК, ч. 1. род. а. Садок із сливових дерев або молода сливова порість. Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку - ясени, а другого - сливник та горобина (Вас., IV, 1960, 10); Ліворуч - вишник, ближче до ставка - сливник... (Вишня, II, 1956, 339); У вузьких вуличках, обставлених тинами, тягло з сливників тонким припахом диму (Панч, В дорозі, 1959, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сливник | сливники |
Родовий | сливника | сливників |
Давальний | сливникові, сливнику | сливникам |
Знахідний | сливник | сливники |
Орудний | сливником | сливниками |
Місцевий | на/у сливнику | на/у сливниках |
Кличний | сливнику | сливники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сливник | сливники |
Родовий | сливнику | сливників |
Давальний | сливникові, сливнику | сливникам |
Знахідний | сливник | сливники |
Орудний | сливником | сливниками |
Місцевий | на/у сливнику | на/у сливниках |
Кличний | сливнику | сливники |