смаглий
СМАГЛИЙ, а, е. 1. Те саме, що смаглявий. З-за одного столика підвівся молодий мужчина зі смаглим, блідим лицем (Кобр., Вибр., 1954, 30); Він з моря вийшов - молодий, У всій своїй красі і силі, Блиснули крапельки води На мускулястім, смаглім тілі (Шер., Дорога.., 1957, 91); В петлиці блакитні Смаглий льотчик ромашку впліта... (Нех., Під.. зорею, 1950, 172); *Образно. Біля отчого порога Усе цвітуть кохані сни, І пісні чар, і милий сміх, І смагла юність, мов горіх (Мал., Листи.., 1961, 14).
2. Який пересох, запікся або вкрився нальотом від спраги, гарячки і т. ін. (про губи). Вона гладила його по голові, по щоках, дивилася затуманеними очима в маленьке худе личко з різними бровами і шелестіла смаглими губами (Ткач, Арена, 1960, 65); - Чого, Євдокиме, зажурився? - посміхаються смаглі уста, а карі очі грають добрим блиском (Стельмах, І, 1962, 363); Смаглі губи і в нього і в неї - жарко (Гончар, Тронка, 1963, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смаглий | смагла | смагле | смаглі |
Родовий | смаглого | смаглої | смаглого | смаглих |
Давальний | смаглому | смаглій | смаглому | смаглим |
Знахідний | смаглий, смаглого | смаглу | смагле | смаглі, смаглих |
Орудний | смаглим | смаглою | смаглим | смаглими |
Місцевий | на/у смаглому, смаглім | на/у смаглій | на/у смаглому, смаглім | на/у смаглих |