сонях
СОНЯХ, а, (про насіння) у, ч., розм. Те саме, що соняшник. Поле соняхів стривожено махає цупким листям, киває головами (Ю. Янов., II, 1954, 199); На лавці.. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (Тич., І, 1957, 246); Знову набрав [хлопець] з кишені соняху жменю (Головко, І, 1957, 365); * У порівн. Мов сонях, квітне літо (Мал., Віщий голос, 1961, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сонях | соняхи |
Родовий | соняха | соняхів |
Давальний | соняхові, соняху | соняхам |
Знахідний | сонях | соняхи |
Орудний | соняхом | соняхами |
Місцевий | на/у соняху | на/у соняхах |
Кличний | соняху | соняхи |
соня
СОНЯ, і, ч. і ж. 1. розм. Те саме, що сонько. - І не сором дівці отакій соні бути? (Мирний, III, 1954, 243); Рано-вранці, ще до схід сонця, він уже розбудив комсомольців. - ..Ану, соні, годі потягатися, годі вилежуватись! (Донч., II, 1956, 27); Валька була страшенна соня, і припущення, що в цей час вона могла не спати, було неймовірне (Сенч., На Бат. горі, 1960, 21).
2. тільки ж. Невеличка жовтувато-сіра тварина ряду гризунів, що проводить зиму в сплячці. Соня лісова в Радянських Карпатах дуже поширена (Звірі.. Карпат.., 1952, 38); Лісова соня - маленька звірина, збентежено визирнула з покинутого сорочачого гнізда, яке вона облюбувала собі на зиму (Донч., IV, 1957, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соня | соні |
Родовий | соні | сонь |
Давальний | соні | соням |
Знахідний | соню | сонь |
Орудний | сонею | сонями |
Місцевий | на/у соні | на/у сонях |
Кличний | соне | соні |