сперечання
СПЕРЕЧАННЯ, я, с. Дія за знач. сперечатися. Він не любив Комашка за самостійність його вдачі, за його завсідні сперечання й опозицію і... за його чесність (Н.-Лев., V, 1966, 307); Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками, гарячі їхні сперечання, часто до пізньої ночі, про те, хто кого переможе на війні (Панч, Синів.., 1959, 42); Радіють [батько й син] іноді просто й щиро - від життя, від того кипіння щоденного в розмовах і сперечаннях,.. бо все їм болить, як робиться щось не до ладу (Мик., II, 1957, 90); Вона була рада, що сестри там.. не було,- все ж би вона заважала трохи своєю розмовою та сперечанням (Л. Укр., III, 1952, 498); // рідко. Полеміка. Є ще немало таких філософів, які.. мають пристрасть до теоретичного сперечання, до голої дискусії в пресі (Тич., III, 1957, 494).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сперечання | сперечання |
Родовий | сперечання | сперечань |
Давальний | сперечанню | сперечанням |
Знахідний | сперечання | сперечання |
Орудний | сперечанням | сперечаннями |
Місцевий | на/у сперечанні | на/у сперечаннях |
Кличний | сперечання | сперечання |