спонука
СПОНУКА, и, ж. Те, що викликає бажання, потяг до чого-небудь, змушує діяти, робити щось певним чином. Перед нею стояв і страждав від внутрішніх переживань чоловік, ім'я якого жахало шляхту, а їй давало незрозумілі спонуки до життя (Ле, Україна, 1940, 410); Буржуазні соціологи не бачать і не хочуть бачити головного - матеріальних джерел розвитку людського суспільства - і помічають тільки суб'єктивні, ідейні мотиви та спонуки діяльності людей (Ком. Укр., 5, 1961, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спонука | спонуки |
Родовий | спонуки | спонук |
Давальний | спонуці | спонукам |
Знахідний | спонуку | спонуки |
Орудний | спонукою | спонуками |
Місцевий | на/у спонуці | на/у спонуках |
Кличний | спонуко | спонуки |