спосібний
СПОСІБНИЙ, СПОСОБНИЙ, а, е, розм . 1. Те саме, що зручний 1, 2. Дорога спосібна (Сл. Гр.); Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати (Хотк., II, 1966, 264).
2. на що, до чого і без додатка, з інфін. Те саме, що здатний 1. - Люди мене люблять, шанують.. Якби спосібний був і потреба була, то й ще б на ворога став (Коп., Навколо полум'я, 1961, 12); Вони уважають нас способними на поважні розмови, і через те говорять з нами по правді (Л. Укр., V, 1956, 39); Річенко увесь піднявся; огнем горіло його обличчя, і на все був він тепер спосібний (Хотк., І, 1966, 55); - Тетяна, царство небесне, останніми часами зовсім не способна до роботи була, - додала Мотря (Л. Янов., І, 1959, 80).
3. Те саме, що здібний 1. Мій тато був з Медики родом, мав двох братів - усі три були хлопці гарні, спосібні (Фр., III, 1950, 202); - Не буде екзаменів.. Батюшка не хоче. Я була виготовила одну групу спосібніших хлопців, та діло стало за законом божим (Л. Укр., III, 1952, 571).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спосібний | спосібна | спосібне | спосібні |
Родовий | спосібного | спосібної | спосібного | спосібних |
Давальний | спосібному | спосібній | спосібному | спосібним |
Знахідний | спосібний, спосібного | спосібну | спосібне | спосібні, спосібних |
Орудний | спосібним | спосібною | спосібним | спосібними |
Місцевий | на/у спосібному, спосібнім | на/у спосібній | на/у спосібному, спосібнім | на/у спосібних |