столоначальник
СТОЛОНАЧАЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії - урядовець, начальник стола (див. стіл1 4). Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Мирний, І, 1954, 156); Про людей вищого стану, як столоначальники, градоначальники і всяких справ начальники, писати непрактично, бо вони й самі пишуть (Сам., II, 1958, 259); Гоголь спокійно витяг з кишені.. прохання на височайше ім'я про увільнення зі служби й чинно відкланявся остовпілому столоначальникові (Полт., Повість... 1960, 450).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | столоначальник | столоначальники |
Родовий | столоначальника | столоначальників |
Давальний | столоначальникові, столоначальнику | столоначальникам |
Знахідний | столоначальника | столоначальників |
Орудний | столоначальником | столоначальниками |
Місцевий | на/у столоначальнику, столоначальникові | на/у столоначальниках |
Кличний | столоначальнику | столоначальники |