строковий
СТРОКОВИЙ, а, е. 1. дорев. Найнятий на роботу на певний строк. Пузир.. жорстоко визискує, морить голодом строкових наймитів (Іст. укр. літ., І, 1954, 458); // у знач. ім. строкові, вих, мн. (одн. строковий, вого, ч.; строкова, вої, ж. ). Чоловіки й жінки, яких найняли на роботу на певний строк. Пани почали наймати на рік строкових за малу ціну в зимній час (Н.-Лев., II, 1956, 40); З перших днів строкові попали на сінокіс (Гончар, Таврія, 1952, 215); Остап пішов до худоби поратися (цієї зими за строкового служив в економії) (Головко, II, 1957, 215); Строковою була [дівчина] в куркуля по сусідству з Іваном (Збан., Таємниця.., 1971, 138); // Визначений на певний відрізок часу. На пунктах найму тільки гуртом.. можна було відстоювати строкові чи поденні ціни на робочі руки (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 105).
2. рідко. Те саме, що терміновий. - Ой рад би я, дівчинонько, Ще й дві [ночі] ночувати: В мене хура строковая, Треба й доставляти (Чуб., V, 1874, 1030).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | строковий | строкова | строкове | строкові |
Родовий | строкового | строкової | строкового | строкових |
Давальний | строковому | строковій | строковому | строковим |
Знахідний | строковий, строкового | строкову | строкове | строкові, строкових |
Орудний | строковим | строковою | строковим | строковими |
Місцевий | на/у строковому, строковім | на/у строковій | на/у строковому, строковім | на/у строкових |