СУДНИЙ, а, е, СУДНІЙ, я, є, заст. 1. Стос. до суду (у 1-3 знач.), судочинства. Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій грунт, а, заточуючись, виходили звідси з судними папірцями, що підписами і печатками відкраювали землю і наділи (Стельмах, І, 1962, 381); Отак як зачне оповідати, мов із письма беручи, сива голова, то судня рада й про свій суд забуде (П. Куліш, Вибр., 1969, 117).

2. Пов'язаний з уявленням про страшний суд, божу кару. - Не боїтесь страшного суду? - розмашисто обернувся [отець Миколай] до судної картини, провів рукою по гадюці, обвішаній табличками з гріхами (Стельмах, І, 1962, 265); Ще й тепер, навіть в сні, нам вчувається та канонада, Урочиста й сувора, мов судного поклику дзвін (Перв., І, 1958, 404); * Образно. О слово! будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним (Олесь, Вибр., 1958, 130).

@ До судного (суднього) дня; До судної (судньої) години (дошки) - те саме, що До віку, до суду; До суду-віку (див. суд). Заліз [чоловік] у такі гноїща, прийдеться ними до судного дня смердіти (Ков., Тв., 1958, 38); - А щоб ти сміявся і не переставав до самого судного дня! (Стельмах, І, 1962, 228); Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл.., 1963, 140); Судний (судній) день; Судна (судня) година: а) за релігійними уявленнями - день (година) страшного суду. Три дні туман - уже і зойк і крик, Сподіванки бабусь на судний день останній (Еллан, І, 1958, 269); * У порівн. Усі підхоплюють лемент, і стає сумно і страшно, як в судний день (Коцюб., II, 1955, 178); Осмислює [письменник] смерть як підсумок життя, як міру, що нею міряють життя, як судну годину, коли суд творить не стільки бог, скільки сама людина над собою (Вітч., 5, 1971, 170); б) справедлива відплата, кара. [Молодий хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Л. Укр., II, 1951, 142); Панове, судний день прийде, За кров і сльози буде помста! (Павл., Бистрина, 1959, 145).

СУДНИЙ, а, е, діал. Здатний, придатний. [Селянин:] Чи ви тямите плуга в землю встромити? Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати або снопки на воза скласти? (Л. Укр., IV, 1954, 226).

СУДНО¹, а, с. Інженерна споруда, пристосована для перевезення людей та вантажів по воді. Проміж двох високих скель проходять судна (Стор., І, 1957, 240); Три могутніх мости-естакади були перекинуті з берега далеко в море, на глибінь, щоб зручніше було вантажитись океанським суднам (Гончар, II, 1959, 9); Парусне судно рушило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 74); * У порівн. Каліка, На бойовище світа вийшов я, Судном хрупким в бурливе виплив море (Фр., XIII, 1954, 445).

СУДНО², а, с. Посудина для калу й сечі, яку подають лежачим хворим. Блакитний вогник тремтів в очах Діді, коли вона подавала пораненим ліки або.. виносила з палати судно (Перв., Опов.., 1970, 17).

СУДНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову судновий, напр.: суднокорпусний, судномеханік, судномоделювання.