сухотний
СУХОТНИЙ, а, е, заст. 1. Прикм. до сухота 1. Голос Твій, чистий, але з сухотним хрипом, вивів мене із.. замішання (Драч, Іду.., 1970, 92); // Хворий на сухоти. Сухотна, з пожовклим, виснаженим обличчям, вона [мати] голубить мене і примовляє: «Тяжка доля жіноча...» (Минуле укр. театру, 1953, 10); Чубенко пізнав серед них сухотного солдата, очі його горіли фанатичним вогнем (Ю. Янов., І, 1954, 294).
2. у знач. ім. сухотний, ного, ч.; сухотна, ної, ж. Людина, хвора на сухоти, сухотку. На ліжку біля дверей вмирав якийсь сухотний, загорнений у мокре холодне простирадло (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 64).
3. перен. Чахлий, мізерний. У сквері, під ріденькою тінню сухотних акацій, стояли засідлані коні, а на клумбі куріла польова кухня (Панч, І, 1956, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сухотний | сухотна | сухотне | сухотні |
Родовий | сухотного | сухотної | сухотного | сухотних |
Давальний | сухотному | сухотній | сухотному | сухотним |
Знахідний | сухотний, сухотного | сухотну | сухотне | сухотні, сухотних |
Орудний | сухотним | сухотною | сухотним | сухотними |
Місцевий | на/у сухотному, сухотнім | на/у сухотній | на/у сухотному, сухотнім | на/у сухотних |