сучкуватий
СУЧКУВАТИЙ, а, е. 1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою - і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (Коцюб.,, І, 1955, 149); Дуб сучкуватий, розчахнутий бурею злою, Стояв і мовчав, і думу гадав над водою (Забашта, Пісня.., 1961, 39); Він ішов їй назустріч, спираючись на.. сучкувату грушеву ковіньку (Коз., Блискавка, 1962, 48); Сьогодні вранці Платон спалив останню сучкувату гілляку (Зар., На.. світі, 1967, 138); * Образно. [Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний... [Морж:] Сучкуватий, стругати багато треба... (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 10); - Упертий фриц... - Порода сучкувата... Хоч кіл йому теши на голові!.. (Гонч., Вибр., 1959, 374).
2. перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.). Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Ле, Міжгір'я, 1953, 301).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сучкуватий | сучкувата | сучкувате | сучкуваті |
Родовий | сучкуватого | сучкуватої | сучкуватого | сучкуватих |
Давальний | сучкуватому | сучкуватій | сучкуватому | сучкуватим |
Знахідний | сучкуватий, сучкуватого | сучкувату | сучкувате | сучкуваті, сучкуватих |
Орудний | сучкуватим | сучкуватою | сучкуватим | сучкуватими |
Місцевий | на/у сучкуватому, сучкуватім | на/у сучкуватій | на/у сучкуватому, сучкуватім | на/у сучкуватих |