східчик
СХІДЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до східець. Вони [ковзани] робляться так: береш по довжині чобота брусочок березини, явора або кленини.., робиш східчик для каблука, а низом рівненько пропускаєш дріт, чим товщий, тим краще (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 11); Він зійшов сходами, пильно розглядаючи коричневе дерево кожного східчика (Собко, Срібний корабель, 1961, 240).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | східчик | східчики |
Родовий | східчика | східчиків |
Давальний | східчикові, східчику | східчикам |
Знахідний | східчик | східчики |
Орудний | східчиком | східчиками |
Місцевий | на/у східчику | на/у східчиках |
Кличний | східчику | східчики |