тарадайка
ТАРАДАЙКА, и, ж. Легкий двоколісний візок. - Чому додому не їздиш? - питають Антося.. - Як мені їздить на чужих? або й на своїй тарадайці? Як пришле мати коляску, то поїду (Свидн., Люборацькі, 1955, 128); - Вам, певне, обридло тіпатися на поштовій тарадайці (Коцюб., І, 1955, 254); Довелося поліцейським тягти обох по тих сходах.., упхати їх до поліцейської тарадайки і кинути в арештантську (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 533).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тарадайка | тарадайки |
Родовий | тарадайки | тарадайок |
Давальний | тарадайці | тарадайкам |
Знахідний | тарадайку | тарадайки |
Орудний | тарадайкою | тарадайками |
Місцевий | на/у тарадайці | на/у тарадайках |
Кличний | тарадайко | тарадайки |