терпуг
ТЕРПУГ, а, ч . 1. Сталевий брусок із насічкою, вид напилка. Де-не-де в порожнім корпусі цеху, скрегочучи, пиляли терпуги (Ле, Мої листи, 1945, 212); Складні деталі, які можна було виточити лише на спеціальних станках, він виточував та полірував терпугом у лещатах (Вітч., 4, 1962, 202); * У порівн. Язик тещі запрацював, як терпуг (Дмит., Розлука, 1957, 22).
2. Шевське знаряддя для згладжування кінців цвяхів у середині взуття.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терпуг | терпуги |
Родовий | терпуга | терпугів |
Давальний | терпугові, терпугу | терпугам |
Знахідний | терпуг | терпуги |
Орудний | терпугом | терпугами |
Місцевий | на/у терпугу | на/у терпугах |
Кличний | терпугу | терпуги |
терпуга
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терпуга | терпуги |
Родовий | терпуги | терпуг |
Давальний | терпузі | терпугам |
Знахідний | терпугу | терпуги |
Орудний | терпугою | терпугами |
Місцевий | на/у терпузі | на/у терпугах |
Кличний | терпуго | терпуги |