терцет
ТЕРЦЕТ, у, ч . 1. муз. Ансамбль із трьох виконавців, перев. вокальний; тріо. У «Сватанні на Гончарівці» дуже багато вокальних ансамблів: дуети, терцети (Укр. клас. опера, 1957, 90).
2. Музичний твір або частина такого твору для трьох виконавців. Композитор [Г. І. Майборода] показав себе талановитим майстром музичної сатири, яка межує іноді з гротеском. Це стосується, зокрема, терцету «зальотників» з другої картини [опери «Арсенал»] (Мист., 2, 1961, 29).
3. літ. Трирядкова строфа в сонеті. Терцети у віршах Рильського.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терцет | терцети |
Родовий | терцету | терцетів |
Давальний | терцетові, терцету | терцетам |
Знахідний | терцет | терцети |
Орудний | терцетом | терцетами |
Місцевий | на/у терцеті | на/у терцетах |
Кличний | терцете | терцети |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терцет | терцети |
Родовий | терцета | терцетів |
Давальний | терцетові, терцету | терцетам |
Знахідний | терцет | терцети |
Орудний | терцетом | терцетами |
Місцевий | на/у терцеті | на/у терцетах |
Кличний | терцете | терцети |