ТИ, тебе (з прийм.: від тебе, до тебе і т. ін. ), займ. особ. 2 ос. одн . 1. Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до будь-якої особи в грубому, фамільярному плані). Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! (Котл., І, 1952, 104); - Чого ти стогнеш, сину? - питає журливо Мотря.. - Чи ти нездужаєш? (Мирний, І, 1949, 161); - Ти хто? Чого тобі? - вояк вереснув (Л. Укр., І, 1951, 445); - Що з тобою балакати: ти чоловік темний, відсталий, - казав нарешті боєць і скрушно махав рукою (Гончар, III, 1959, 222); // Вживається у внутрішньому мовленні при звертанні людини до самої себе. А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую. Молоду дівчину?» (Шевч., І, 1963, 9); // Уживається при звертанні до тварини. Розплющить Дмитро сонні очі, глипне на телятко, схопить з руки батога та: - А куди ж то ти, щоб ти йому здохло! (Збан., Переджнив'я, 1960, 11); Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти піснями (Рильський, І, 1960, 107); // Уживається в риторичному звертанні до кого-, чого-небудь. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, - Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море... (Шевч., II, 1963, 11); Ти занурявся в хвилю, човне. Тепер ти стоїш на березі, і ми не бачимо на тобі гордих слів (Ю. Янов., II, 1958, 46).

Бути (говорити, переходити і т. iн. ) на «ти» перев. з ким; Звертатися до кого на «ти» - перебувати з кимось у таких стосунках, коли один одному говорять «ти», а не «ви». [Любов:] Та я не можу сказати, щоб вона була мені дуже близька. Сю ілюзію робить більше звичай говорити на «ти», затриманий з дитячих літ (Л. Укр., II, 1951, 38); - Шош [що ж] ти, любочко, делінь [далі] будеш робити? - питала вона іноді Марусю, звертаючися до неї по-материнському на «ти» (Хотк., II, 1966, 170); Пити (випити, запити і т. ін. ) з ким на «ти» - те саме, що Пити [на] брудершафт (див. брудершафт). Славко щиро відпрошувався. Тоді Краньцовський його цілував і немилосердно щипав.. Коли й це не заохотило Славка до пиття, то Краньцовський заявив, що хоче з ним запити на «ти» (Март., Тв., 1954, 262).

@ Бодай на тебе болячка див. болячка; Бодай тобі заціпило див. заціплювати; Бодай (щоб) ти здох див. здихати¹; Бути з чим на «ти» - добре розумітися на чомусь, досконало знати якусь справу. Знання, уміння, навики, набуті в процесі навчання, допоможуть бути з трактором, комбайном, а чи ще з якимось реманентом на «ти» (Знання.., 8, 1968, 8); Вибивати (вибити) з тебе дур див. дур; Враг тебе бери див. враг; Враг тебе не взяв див. враг; Добра б тобі не було! див. бути; Дуля тобі під (в) ніс див. дуля; Задавись ти див. задавлюватися; Не буде добра з тебе див. добро; Не во (у) гнів тобі див. гнів; Охота тобі див. охота¹; Погибелі на тебе немає (нема) див. погибель; Щоб (бодай) ти зслиз! див. зслизати; Щоб тебе занімило див. занімити; Щоб тебе муха (гуска, курка, жаба і т. ін. ) вбрикнула див. вбрикнути; Що ти забув тут (там і т. ін. )? див. забувати; Я тобі дам див. давати.

2. розм. У реченнях неозначено-особових і з узагальненим значенням уживається на позначення людини взагалі. Не шукай лиха - само тебе знайде (Укр.. присл.., 1963, 31); - І я люблю Соломію, - додала Настя, - господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (Н.-Лев., V, 1966, 313); - Колись наші баби отак созу полохались, а ниньки попробуй... Ти їх ниньки водою не розіллєш!.. (Гончар, III, 1959, 221).

3. у анач. част. тобі, розм. Уживається для вираження здивування, роздратування, погрози тощо. - Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне... немолоте б їв! (Мирний, І, 1949, 267); - Юрій! - гукнув він, лежачи над струмком. - Справжній тобі нарзан! - Покуштуй! (Гончар, III, 1959, 90); // Уживається для підсилення заперечення в заперечних реченнях або протиставлення в реченнях із протиставним значенням. А у будень, то він тобі Не посидить в хаті, Все нишпорить по надвір'ю (Шевч., II, 1963, 275); Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав'ється (Рудан., Тв., 1956, 84); Не було ні великого вітру, ні дощу, а так собі щось таке, як не раз буває чоловік: ні він тобі добрий, ні він тобі злий - не розбереш ніяк (Хотк., І, 1966, 35).

4. у знач. част., розм. У сполученні з вигуками вживається для підсилення вираженого ними значення. - Ти дивись, як вірно, - неждано промовив і зітхнув Тимофій, увесь поринувши в пісню (Стельмах, II, 1962, 228); - Ох ти ж горенько... - і Марко знову вискочив із хати, як на пожежу (Тют., Вир, 1964, 356).

$ Ану тебе! - уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості; А щоб тебе! - уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості або захоплення, подиву тощо. - А щоб тебе! Пізнаю свого правдивого брата, - засміявся дядько (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134); Бий тебе лиха година (сила божа, коцюба)! див. бити; Бог (господь) з тобою! див. бог, господь; Де тобі! - уживається для вираження неможливості щось зробити. Реве, свище заверюха [завірюха]. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось. Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, Що не видно й світа (Шевч., І, 1951, 42); Надбіг [Лис] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (Фр., IV, 1950, 93); Куди [ж] тобі! - уживається для вираження подиву, захоплення, роздратування тощо. Куди ж тобі - як задрав ніс! (Укр.. присл.., 1963, 129); На тобі! Ось (от) тобі [й] на! - уживається для вираження подиву з приводу чогось несподіваного. - Ой боже мій єдиний! З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (Н.-Лев., VI, 1966, 401); - Е, Орини вже не почуєш! - з жалем сказав Діденко. - А скільки морочивсь, поки умовив-таки виступити на сцені. 1 як блискуче дебютувала! І на тобі. Все нанівець звела Кіндратиха (Головко, II, 1957, 475); Позаду галасували погоничі з інших саней: намерзлись,.. а тут на тобі, застряли перед самим подвір'ям (Мушк., Чорний хліб, 1960, 141); От тобі [й] маєш! див. мати²; От тобі й раз! див. раз¹; Оце тобі на та радуйся! див. радуватися; Сама тобі дірка див. дірка; Ти ба! див. ба¹; Хоч би [тобі] вусом (усом, вухом, бровою) повів (повели) див. поводити¹; Хоч би [тобі] слово див. слово; Чи ти ба! - те саме, що Чи ба! (див. ба¹). - Цей молодий хлопець подобається Марусі, - думала Марта Кирилівна. - Чи ти ба! Як в неї заблищали очі! (Н.-Лев., VI, 1966, 30).