тлити
ТЛИТИ, тлю, тлиш, недок., перех., розм., рідко. Швидко й жадібно їсти, поглинати. - Давай хліба! - налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів. - Та кажу тобі, що й у мене самого мало. - Але-бо в мене й кришки нема, а я голоден! - Було не тлити весь рано, було собі лишати й на вечір! - сказав дід Панько (Фр., І, 1955, 290); * Образно. - Мене, мамо, вогонь знає, Той, що тлить створіння кволі. Ось він серце настигає, Мов осінню скирту в полі (Перв., II, 1958, 122); // Точити, гризти (про комах і т. ін.). Минуло все, та не пропало. Остались шашелі: гризуть, Ж [е ]руть і тлять старого [дуба ]... (Шевч., II, 1963, 416); // перен. Роз'їдати, сушити (про почуття смутку, журби і т. ін.). Жура душу тлить, Живе серце болить (Фр., X, 1954, 18).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тлю | тлимо |
2 особа | тлиш | тлите |
3 особа | тлить | тлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тлитиму | тлитимемо |
2 особа | тлитимеш | тлитимете |
3 особа | тлитиме | тлитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тлив | тлили |
Жіночий рід | тлила | |
Середній рід | тлило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тлімо | |
2 особа | тли | тліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тлячи | |
Минулий час | тливши |