slovnyk.ua slovnyk.ua
  • Написати
  • Словник
  • Сервіси
    • Звертання
    • Транслітерація
    • Наголоси  Бета версія
  • Словникарня
  • Правопис 2019
  • Форум
Увійти
Вхід
ЗАБУЛИ ПАРОЛЬ?
Реєстрація

Авторизуючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Реєстрація
Відмінити

Для завершення реєстрації необхідно буде пройти за отриманим посиланням.

Реєструючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Скинути пароль
Відмінити

Для зміни пароля необхідно буде пройти за отриманим на вказану адресу посиланням і ввести новий пароль.

А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

то

ТО1, спол . 1. розділовий. Уживається при переліченні фактів, явищ, дій, об'єктів і т. ін., що чергуються: а) на початку кожного простого речення, що входить до складу складносурядного. І відпочинку не знає [хлібороб]: то сад похилився гілками, То розродилися вівці, то копи нажатого хліба Звозити треба з ріллі, виповняючи збіжжям комори (Зеров, Вибр., 1966, 217); Оригінальності від них не ждіть: Шпаки - це імітатори веселі; То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скрипить (Рильський, III, 1961, 178); б) на початку самостійних речень, пов'язаних між собою якимсь одним членом речення. Про батькове осля питає [цар]. То возьме [візьме] скіпетр і заграє, Мов на сопілці (Шевч., II, 1953, 353); Вона бачить, як він їде на коні поміж зеленими ялинами, з біноклем на грудях. То йде на чолі роти в кам'яних бескеттях, пірнаючи й виринаючи, як у хвилях. То вночі край шляху розмовляє з товаришами хрипким голосом (Гончар, III, 1959, 170); в) між однорідними членами речення. Довго вони, як бачите, Меж мови-розмови Цілувались, обнімались З усієї сили; То плакали, то божились, То ще раз божились (Шевч., І, 1963, 90); Паничі скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти грали, то пісеньок співали... (Вовчок, І, 1955, 259); Собака на прив'язі - як не розірветься! То кинеться в один бік, то стрибоне вперед, аж вірьовка тріщить (Мирний, III, 1954, 41); А в серденьку твоєму цвіт весняний, то білий, то рожевий, то червоний віночком зацвіте (Л. Укр., І, 1951, 228); Тетяна судила то ту, то іншу наймичку, то одну, то другу господиню (Л. Янов., І, 1959, 208); А човен колихається й колихається, вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то зітхання, то клекіт, то гнів (Стельмах, II, 1962, 57).

То сяк, то так; То так, то сяк див. так; То там, то сям (там, тут); То тут, то там див. там; То туди, то сюди див. туди.

@ То сим, то тим боком див. бік.

2. Уживається в складі складених розділових повторюваних сполучників не то ... не то, чи то ... чи то, які вказують на непевність, невиразність, сумнів стосовно того, що з названого є справжнім, а що - уявним. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки й зелені та сині тарілочки, якась чудернацька зелена пляшка, стояли стародавні не то два чайники, не то жбани з червоної міді (Н.-Лев., VII, 1966, 266); Отже вони [селяни] ще більш - не то здивувалися, не то перелякалися, як увечері бородатий прикажчик ходив від хати до хати - загадував, щоб на завтра жінки були той палац мазати (Мирний, І, 1949, 194); Тиховичу теж погано почувається. Йому не то соромно, не то жалко (Коцюб., І, 1955, 218); А як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь (Шевч., ІІ, 1963, 233); Яків перехрестився чи то на хрест, чи то на узор черешні, розвів руки, збираючись поговорити з матір'ю, і в цей мент почув моторошний крик (Стельмах, І, 1962, 486).

3. Уживається в складі складених протиставних сполучників а то, а не то, а то не у знач.: а) інакше, у противному разі, бо. - Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають. Біжіть мерщій, а то весь вирубають та спалять... (Коцюб., І, 1955, 215); Цить же, музо навісна, Не співай, а то весна Нам добуде кари (Сам., І, 1958, 222); - Ти своєю силою не задавайся, а то був один такий, та без печінок залишився (Тют., Вир, 1964, 36); «Треба Гонту [покликати]...» «Потім, потім, А не то свяченим...» (Шевч., І, 1951, 441); б) насправді ж, а в дійсності. Якби були батько, мати Та були багаті, Було б кому полюбити... А то нема, сиротою Отак і загину (Шевч., II, 1953, 124); в) у сполуч. із запереч, част. не надає висловленню стверджувального значення. - Це ж наші коні, чи то я вже не годен їх пізнати? - Це, положим [правда], ще треба довести... - А то я не доведу? Сам їм клички давав!.. (Гончар, III, 1959, 69).

Не то; Не то що - уживається в знач. заперечення обмеженості чим-небудь. Оце три дні панські одбудеш, а четвертий за подушне, п'ятниця й субота якісь толочні повидумували. А яка толока? Не то страви, та й хліба не дають (Вовчок, І, 1955, 66); Обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, і й не доторкнувся б (Стор., І, 1957, 56); Не то щоб - уживається в знач. заперечення тотожності, схожості з чим-небудь. Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість. Так, наче мене обікрали, ув'язнили - абощо (Коцюб., III, 1956, 130).

4. Уживається в ролі сполучника-відповідника, що виступає на початку одного (звичайно головного) речення для підкреслення його співвідносності з попереднім (перев. підрядним): а) із знач. умови. Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Шевч., II, 1953, 116); Попороби до поту, то й поїси в охоту (Укр.. присл.., 1963, 275); - Доки, ви думаєте, зброя ця буде лежати на складі? Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони - по нас (Головко, II, 1957, 468); Коли б своєчасно з'явився до школи Фред Квач,.. то неприємність звалилась би на Фредову, а не на Миколину голову (Збан., Курил. о-ви, 1963, 3); б) з наближенням до висновкового значення. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені більше нічого і не треба (Шевч., VI, 1957, 27); Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (Коцюб., III, 1956, 276); в) з часовим знач. Було як поїде [тато] в Київ, то й навезе нам гостинців хороших (Вовчок, І, 1955, 57); Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича і коли наставали такі часи, то всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Мирний, І, 1954, 148); - Раніше, коли було більше риби, то бралась і вдень (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 8); г) з відтінком наслідковості, результативності. Лежить Карпо на лаві плазом.. А молодиця, що не гляне на Карпа, то так і заголосить (Коцюб., І, 1955, 303); - Раненько встала, то й побазарювала (Тют., Вир, 1964, 67); д) з причиновим знач. Нехай собі тії люде Що хотять говорять: Вона любить, то й не чує, Що вкралося горе (Шевч., І, 1963, 22); Мій батько був дідич, то й нехтував ремество [ремесло] (Н.-Лев., VII, 1966, 279); Тільки ж чому це стало все бліде і на мить, на хвильку зупинилось? То Трясило йде, аж земля гуде, і лани хитаються зомліло... (Сос., І, 1957, 369); е) із знач. зіставлення. - Що дальше [далі] в ліс, то більше дров (Номис, 1864, .№ 3530); Ці плани.. родились у нього [старшини] в голові один за одним. І що більше складнішали обставини, то більше було планів (Гончар, III, 1959, 223); Що більше серце б'ється і горить, то більше хоче в тиші відпочить (Рильський, І, 1960, 168); є) з допустовим знач. Сова хоч би літала попід небеса, то соколом ніколи не буде (Номис, 1864, № 3210); Може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Л. Укр., III, 1952, 157); ж) із знач. мети. Гурій спав. Йому, сердешному, й не снилось, Що дома нищечком робилось. Що з дому цар його украв.. Його Вірсавію.. А щоб не знав він тії шкоди, То цар убив його, та й годі (Шевч., II, 1953, 70); Коли він дізнався, що перед ним стоїть суджена його любимого командира, то, щоб втішити її в горі, у нього не знайшлося нічого переконливого, окрім слів, що рота Брянського є, що вона жива (Гончар, III, 1959, 190).


ТО2, част . 1. вказ. Уживається при вказуванні на особу, предмет, явище, дію і т. ін. Хліб та вода - то козацька їда (Укр.. присл.., 1963, 209); Тодозя впізнала князя, жахнулась і ніби охолола. Єремія, очевидячки, зацікавився дізнатись, хто то стовбичить під хатою (Н.-Лев., VII, 1966, 110); Що мені нині, то тобі завтра (Укр.. присл.., 1963, 290); Маруся вибігла з лісу. Що буде, то буде, але в ліс вона більше не піде. Тут хоч видно далеко (Хотк., II, 1966, 217); Народна пісня - то ж вона Усій землі окраса (Рильський, III, 1961, 36); Те останнє літо, коли дідусь сторожував, Порфир часто бігав до нього на виноградники, і то були, може, найкращі дні його життя (Гончар, Бригантина, 1973, 174); // Уживається в складнопідрядних або в самостійних реченнях, одне з яких є поясненням, тлумаченням іншого, у значенні, близькому до це. Ще здалеку впізнав Гнат чималий будинок під зеленим залізним дахом, з пооббиваними дощем стінами. То була волость (Коцюб., І, 1955, 36); Хто збив той напис, чи сперечник-владар, чи просто час потужною рукою, то невідомо (Л. Укр., І, 1951, 252); А в центрі без кінця шумують тротуари, то в ланцюгах огнів захеканий Париж... (Сос., І, 1957, 279).

Не ..., то; То не... - уживається при заперечному протиставленні. Не сон-трава Вночі процвітає, То дівчина з калиною Плаче, розмовляє (Шевч., І, 1951, 387); То не вітру долонь оксамитова, не проміння далеких очей, - по воді золотою молитвою тихий місяць до мене тече ... (Сос., І, 1957, 78).

2. підсил. Уживається для підкреслення, виділення в реченні якогось слова. Не спить Рябко, та все так гавка, скаучить, Що сучий син, коли аж в ухах не лящить, Все дума, як би то піддобриться під пана (Г.-Арт., Байки.., 1958, 50); Мати стояла коло хати і певно виглядала батька, щоб швидше довідатись, навіщо то брали в двір документи (Н.-Лев., VII, 1966, 273); - То коли, кажете, прийти? - Увечері, як доїтимуть корів (Л. Укр., III, 1952, 652); - Не слухайся тих, що по-пустому геройствують: ось то я, нікого не боюсь, піду ларьок пограбую, з когось годинник зніму!.. Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (Гончар, Бригантина, 1973, 82); Дівчинка, видимо, сама захотіла переконатися, чи то справді так, і заляпала босими ніжками по долівці (Тют., Вир, 1964, 104); // Для підсилення якогось слова, зосередження на ньому уваги вживається у складі цього слова. Під Очаков погнали й Максима. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою (Шевч., II, 1963, 273); Як ми ходили до церкви, а його не було - він-то у ярмарку був, - говорив, що туга його обіймає... (Вовчок, І, 1955, 196); // Уживається для підсилення емоційної виразності в окличних і питальних реченнях. - От до чого дійшлося вже! Шляхта мусить харчуватись мужицьким поживком.., - промовив Тишкевич. - Ой, що то далі буде? Що то далі буде! (Н.-Лев., VII, 1966, 177); Пропав би був Вівчар, Та визволив комар. Куди ж він з переляку дівся? Отож то й що! (Гл., Вибр., 1951, 89); На сходах Артем перший обізвався: - Мирославо! То невже ви так нічого й не скажете мені? На дорогу. На щастя! (Головко, II, 1957, 539); А Окунь [староста] жваво запитав: - А ти, Любко, знаєш, де він був? - То чом не знаю? (Стельмах, І, 1962, 466); // Уживається при повторенні слів як співвідносне слово до спол. що, як, вказуючи на незаперечність, неминучість чого-небудь. [Сидір Свиридович:] Коли правду сказати,.. наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже що розумна, то розумна, ще й до того вчена (Н.-Лев., IX, 1967, 222); - Коли ми свої задавнені злидні розіб'ємо? Їх рушницею, надійсь, не подолаєш. - Що правда, то правда, - погодився Мірошниченко. - Плугом їх можна тільки зломити (Стельмах, II, 1962, 28); У момент ловецького екстазу медсестра зайшла й нагадала Кульбаці, що пора йому закруглятись. Як так, то й так - хлопець схопився (Гончар, Бригантина, 1973, 127); // Уживається при повторенні слів, вказуючи на ствердження названого поняття. - Битиме, - весело сказав Брянський. - Академік то академік, а відлупцює - будь здоров (Гончар, III, 1959, 90).

І (й) то - уживається для підсилення якоїсь думки. - Марусю! Я вбив князя. Мені тут місця нема. Я мушу тікати, й то зараз... далеко... (Хотк., І, 1966, 119); Та й то - уживається для підсилення протиставного значення. Сирота Ярема, сирота убогий.. Трапляється, часом тихенько заплаче, Та й то не од того, що серце болить (Шевч., І, 1951, 85); Чи то ж - уживається для підсилення непевності, сумніву в чому-небудь. Розказав би про те лихо. Та чи то ж повірять! (Шевч., І, 1963, 30); Колосочками [нива] тихо так: ш...ш... А жати чи то ж доведеться? (Головко, І, 1957, 94).

@ То ж то й воно див. воно; Що б то не коштувало див. коштувати; Що то за звір див. звір1; Як то говориться див. говоритися.

3. спонук. Уживається при проханні, пропозиції виконати якусь дію. - То принеси ще топлива, - хтось мовив (Л. Укр., І, 1951, 293); - Ну, то попрощайтеся один з одним, бо господь знає, чи доведеться на цім світі побачитись. Слухайте свого отамана, а робіть те, що самі знаєте, що велить козацька честь (Довж., І, 1958, 256); - Чого їм треба? - Гвардії старшого лейтенанта.. - То розбуди його (Гончар, III, 1959, 27).

то - сполучник
Про Словник

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови - понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну "паспортну" (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База "антисуржика" містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс "Наголоси", що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ - Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб'язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

На зв'язку     
  • Email: slovnyk.ua@gmail.com

Slovnyk.ua - тлумачення, орфографія, транслітерація онлайн, звертання, новий правопис онлайн.     © 2005-2021 - slovnyk.ua

  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Наголоси
  • Словникарня
  • Правопис
  • Форум