тонюсінький
ТОНЮСІНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже, зовсім тонкий (у 1-3, 5 знач.). Паленіючи від сорому, рвучко схопила [Ганна] рукою тонюсінький зшиточок своїх немудрих документів (Коз., Сальвія, 1959, 3); Біля входу в печери стояв столик, на якому лежали снопки тонюсіньких, як солома, свічок (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 72); А ось равлик, - він втягся в свою шкаралупу, тільки двоє тонюсіньких ріжків стримлять, і хоч би що (Донч., V, 1957, 16); Краплинами гарячої крові палали на ньому [намисті] рубіни, а тонюсінькі ланцюжки з'єднували їх і закінчувалися підвісками-півмісяцями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); Тонюсіньке, ледве вловиме, кришталеве дзюрчання води на перекаті лоскотало слух (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тонюсінький | тонюсінька | тонюсіньке | тонюсінькі |
Родовий | тонюсінького | тонюсінької | тонюсінького | тонюсіньких |
Давальний | тонюсінькому | тонюсінькій | тонюсінькому | тонюсіньким |
Знахідний | тонюсінький, тонюсінького | тонюсіньку | тонюсіньке | тонюсінькі, тонюсіньких |
Орудний | тонюсіньким | тонюсінькою | тонюсіньким | тонюсінькими |
Місцевий | на/у тонюсінькому, тонюсінькім | на/у тонюсінькій | на/у тонюсінькому, тонюсінькім | на/у тонюсіньких |