тополина
ТОПОЛИНА, и, ж . 1. Одне тополеве дерево. На дніпровській долині ромашка зів'яла побита. Тополина скрипить (Мал., Чотири літа, 1946, 126); Не верба, не ламка тополина, - шпилькувата гілчаста ялина сизе віття здійма, на зорі, коли з лампами йдуть шахтарі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24); * У порівн. Висока та пряма, як молода тополина, гнучка, як лозина,.. на личку рум'яна, вона була схожа на матір (Мирний IV, 1955, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тополина | тополини |
Родовий | тополини | тополин |
Давальний | тополині | тополинам |
Знахідний | тополину | тополини |
Орудний | тополиною | тополинами |
Місцевий | на/у тополині | на/у тополинах |
Кличний | тополино | тополини |
тополиний
ТОПОЛИНИЙ, а, е. Прикм. до тополина. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка... (Гончар, Тронка, 1963, 20); Над лиманами шум проплива тополиний (Рудь, Дон. зорі, 1958, 9); // Який складається з тополин. Я мріяв колись Тополину алею Посадить на великім шляху Від Інгулу до Нового Бугу (Криж., Срібне весілля, 1957, 303); // Власт. тополині. О Вкраїно, Удар ще піснею з Дніпра, Війни ще духом тополиним Та блисни золотом з копра (Забашта, Квіт.., 1960, 9); // Своєю будовою, стрункістю схожий на тополю. Обів'ю я зорею, кохана, молодий тополиний твій стан (Сос., II, 1958, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тополиний | тополина | тополине | тополині |
Родовий | тополиного | тополиної | тополиного | тополиних |
Давальний | тополиному | тополиній | тополиному | тополиним |
Знахідний | тополиний, тополиного | тополину | тополине | тополині, тополиних |
Орудний | тополиним | тополиною | тополиним | тополиними |
Місцевий | на/у тополиному, тополинім | на/у тополиній | на/у тополиному, тополинім | на/у тополиних |