травина
ТРАВИНА, и, ж., розм. Одна стеблина, один пагонець трави. Туман тоненькими ниточками піднімався з кожної травини, з кожної билини (Мирний, І, 1954, 174); І ось уже всі квітки й травини видаються Семенові височенним та густим чи то лісом, чи садом із дивних, невідомих кліток-деревин (Вас., І, 1959, 328); * У порівн. - Живеш, як травина: сьогодні є, завтра, може, десь на отакій галявині шаблями такі, як Данько ваш, посічуть (Гончар, II, 1959, 258).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | травина | травини |
Родовий | травини | травин |
Давальний | травині | травинам |
Знахідний | травину | травини |
Орудний | травиною | травинами |
Місцевий | на/у травині | на/у травинах |
Кличний | травино | травини |