туча
ТУЧА, і, ж . 1. Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг. Як ніч, насовується туча І небо млою покрива, Грюкоче [гуркоче] грім, а буря злюча Дуби з корінням вирива... (Стар., Поет. тв., 1958, 163); На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема (Л. Укр., II, 1951, 328); То сонце вигляне, то знову туча, і блискавка, і дощ... (Тич., II, 1947, 195); Шалена віхола мете, Без краю мчать буремні тучі (Шер., Дорога.., 1957, 127); * У порівн. Одарка не здолала опустити руки, та так і повисла вона над дитиною, як чорна туча над землею... (Мирний, І, 1954, 53).
2. кого, чого, перен., рідко. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь. Пускали [рутульці] тучами к ним стріли, А деякі були так смілі, Що мали перескочить рів (Котл., І, 1952, 216); Передня лава атакуючих одразу розсіялась, ніби втанула в землю, а натомість з'явилась, наближалась...туча сірих круторогих волів! (Гончар, II, 1959, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туча | тучі |
Родовий | тучі | туч |
Давальний | тучі | тучам |
Знахідний | тучу | тучі |
Орудний | тучею | тучами |
Місцевий | на/у тучі | на/у тучах |
Кличний | туче | тучі |
тучити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тучу | тучимо |
2 особа | тучиш | тучите |
3 особа | тучить | тучать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тучитиму | тучитимемо |
2 особа | тучитимеш | тучитимете |
3 особа | тучитиме | тучитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тучив | тучили |
Жіночий рід | тучила | |
Середній рід | тучило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тучімо | |
2 особа | тучи | тучіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тучачи | |
Минулий час | тучивши |