туш
ТУШ1, і, ж. Рідка або суха фарба, звичайно чорного, дуже стійкого кольору, яка вживається для креслення, малювання пензлем, пером і т. ін.; виготовляється з спеціальної сажі й клею. На стінах висіло кілька добрих малюнків, виконаних тушшю (Вільде, Сестри.., 1958, 312); На сторінці, що мені її запропонував Професор, були намальовані тушшю деталі й розміри великого морського паруса (Ю. Янов., II, 1958, 121).
ТУШ2, а, ч. Невелика музична п'єса, що виконується як урочисте привітання під час вшанування, вручення нагород і т. ін. Оркестр грав туш, а всі, стоячи, привітальними вигуками та бурхливою овацією зустрічали ювіляра (Життя Саксаганського, 1957, 280); Молоді встали з воза,.. музики вдарили туш (Кучер, Трудна любов, 1960, 163).
ТУШ3, у, ч. У грі в більярд - ненавмисне торкання до шару, що вважається ударом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туш | туші |
Родовий | туші | тушей |
Давальний | туші | тушам |
Знахідний | туш | туші |
Орудний | тушшю | тушами |
Місцевий | на/у туші | на/у тушах |
Кличний | туше | туші |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туш | туші |
Родовий | тушу | тушів |
Давальний | тушеві, тушу | тушам |
Знахідний | туш | туші |
Орудний | тушем | тушами |
Місцевий | на/у туші, тушу, тушеві | на/у тушах |
Кличний | тушу | туші |
туша
ТУША, і, ж . 1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397); Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свіжувати тушу (Загреб., Диво, 1968, 245); Колій приготувався членувати тушу (Іщук, Вербівчани, 1961, 432); // Мертве тіло якої-небудь великої тварини. Ще постріл, і хвилі піднесли тушу мертвого звіра (Трубл., Хатина.., 1934, 32); По снігах густо чорніли трупи німецьких солдат.. та кінські туші із задертими догори підковами (Тют., Вир, 1964, 486).
2. розм. Про велике, гладке тіло людини. - Кинув би усяку суєту мирськую та й пішов до вас на Запорожжє [Запоріжжя]! - Гм! - каже Кирило Тур, озирнувши його тушу. - Не багато таких потовпилось би в курені! (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); Величезна туша куратора Траскіна ледве вміщалась у кріслі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 426).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туша | туші |
Родовий | туші | туш |
Давальний | туші | тушам |
Знахідний | тушу | туші |
Орудний | тушею | тушами |
Місцевий | на/у туші | на/у тушах |
Кличний | туше | туші |
тушити
ТУШИТИ, шу, шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Тижні у полум'ї корчився хутір.. Тижні тушили пекельну пожежу (Олесь, Вибр., 1958, 229); На Герасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (Кочура, Зол. грамота, 1960, 314); * Образно. Узброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра, тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася по Слов'янщині... (Мирний, І, 1949, 232); // перен. Придушувати, приглушувати якесь сильне почуття (любов, гнів і т. ін.). Мовчанка.. гнів тушить (Номис, 1864, № 1117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тушу | тушимо |
2 особа | тушиш | тушите |
3 особа | тушить | тушать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тушитиму | тушитимемо |
2 особа | тушитимеш | тушитимете |
3 особа | тушитиме | тушитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тушив | тушили |
Жіночий рід | тушила | |
Середній рід | тушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тушімо | |
2 особа | туши | тушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тушачи | |
Минулий час | тушивши |