угодовець
УГОДОВЕЦЬ, вця, ч., політ. Той, хто провадить політику угодовства з класовим ворогом. Були часи.., коли народовців [галицьких] скоріш можна було назвати угодовцями - так багато вони говорили про згоду з польськими магнатами та австрійсько-польськими урядниками (Драг., І, 1970, 346); Під впливом більшовиків і натиском революційних мас Ради [у 1917 році], долаючи опір угодовців, вводили на фабриках і заводах 8-годинний робочий день, встановлювали контроль над виробництвом (Ком. Укр., 12, 1966, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угодовець | угодовці |
Родовий | угодовця | угодовців |
Давальний | угодовцеві, угодовцю | угодовцям |
Знахідний | угодовця | угодовців |
Орудний | угодовцем | угодовцями |
Місцевий | на/у угодовці, угодовцеві | на/у угодовцях |
Кличний | угодовцю | угодовці |