узбіч
УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь. Павло підвівся, тихо став узбіч, - мовчить, ладнає ремені наспинні (Бажан, Політ.., 1964, 26); // у знач. прийм. Біля, коло. Хижі кібці, що сиділи по узбіччю, аж доки не наближалися до них коні, лінькувато перелітали далі і знову сідали узбіч дороги (Панч, На калин. мості, 1965, 50).
узбіччя
УЗБІЧЧЯ, я, с . 1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. Брук був такий розбитий, що шофер об'їжджав його узбіччям (Коп., Земля.., 1957, 39); З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць, що похмуро бредуть узбіччям понад шляхом (Гончар, Таврія, 1952, 34); Хоча була й північ, спати не хотілось. І він рушив від вагончика узбіччям шляху в степ, щоб віддатися його тиші (Цюпа, Краяни, 1971, 63); // Край лісу, поля і т. ін. На узбіччі біля самого лісу присіла стара (Стельмах, І, 1962, 290).
2. Схил гори, височини, насипу тощо. Він сідав десь на узбіччю гори, виймав денцівку.. і вигравав немудрі пісні (Коцюб., II, 1955, 308); Гріє нас далеке трепетання Вогника серед гірських узбіч... (Рильський, III, 1961, 45); Кущі й дерева, що ростуть на узбіччях гір, палають жовтим і пурпуровим полум'ям (Томч., Готель.., 1960, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | узбіччя | узбіччя |
Родовий | узбіччя | узбіч |
Давальний | узбіччю | узбіччям |
Знахідний | узбіччя | узбіччя |
Орудний | узбіччям | узбіччями |
Місцевий | на/у узбіччі | на/у узбіччях |
Кличний | узбіччя | узбіччя |