уминати
УМИНАТИ1 (ВМИНАТИ), аю, аєш, недок., УМ'ЯТИ (ВМ'ЯТИ) і діал. УМНЯТИ, умну, умнеш, док., перех . 1. Мнучи, робити м'яким. Ум'яти жменю прядива.
2. розм. Їсти швидко, із смаком, жадібно, багато. Скоро їжа була готова, і зголоднілий козак почав вечеряти, уминаючи все, що ставили на стіл (Добр., Очак. розмир, 1965, 186); Лисиця десь м'ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок - Ум'яла більшенький шматок, А менший у сінце сховала... (Гл., Вибр., 1951, 11); Він видудлив молоко, умняв булочку (Ю. Янов., ІІ, 1954, 113).
@ За обидві щоки уминати див. щока; Уминає (уминав, уминають, уминали і т. ін. ), аж за вухами лящить (лящало) - їсть (їв, їдять, їли і т. ін.) з великим апетитом, жадібно. Він.. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Мирний, І, 1954, 297); Діти так уминали пісну страву, що аж за вухами лящало (Стельмах, І, 1962, 207); Уминати на всі заставки - їсти з великим апетитом, жадібно. Мале дівча, повертаючись, навіть усміхнулось, зиркнувши на його і побачивши, що він на всі заставки уминав принесену їжу (Досв., Гюлле, 1961, 26).
УМИНАТИ2 див. вминати1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уминаю | уминаємо |
2 особа | уминаєш | уминаєте |
3 особа | уминає | уминають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уминатиму | уминатимемо |
2 особа | уминатимеш | уминатимете |
3 особа | уминатиме | уминатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уминав | уминали |
Жіночий рід | уминала | |
Середній рід | уминало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уминаймо | |
2 особа | уминай | уминайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уминаючи | |
Минулий час | уминавши |