упалий
УПАЛИЙ1 (ВПАЛИЙ), а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до упасти1. Чи є хто такий, щоб у нього не стислося серце.., Як пересохла улітку земля задвигтить від упа-лих Стріл блискавиці..? (Зеров, Вибр., 1966, 200); Я раптом приходив до пам'яті, діставав упалу плівку (Ю. Янов., II, 1958, 118).
2. у знач. прикм. Тихий, слабкий, понижений від смутку, розчарування і т. ін. (про голос). [Неофіт-раб (упалим голосом ):] І знов нічого я не розумію. Боротися в покорі - що се значить? (Л. Укр., II, 1951, 233)
УПАЛИЙ2 див. впалий1.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упалий | упала | упале | упалі |
Родовий | упалого | упалої | упалого | упалих |
Давальний | упалому | упалій | упалому | упалим |
Знахідний | упалий, упалого | упалу | упале | упалі, упалих |
Орудний | упалим | упалою | упалим | упалими |
Місцевий | на/у упалому, упалім | на/у упалій | на/у упалому, упалім | на/у упалих |