ух
УХ, виг. 1. Уживається при вираженні якого-небудь сильного почуття (обурення, незадоволення, здивування, захоплення і т. ін.). [Настуся:] Замірився! Ух! який сердитий! Та не вдарить... (Шевч., II, 1963, 196); Давид не втерпів, - звів скривавлене, збите обличчя, очима блиснув: - Ух ти ж, падлюко! (Головко, II, 1957, 160); [Книш:] Смієшся! Та я Шевченкового «Кобзаря» напам'ять знаю. Ух, і написав... (Мик., І, 1957, 30); Гаврило Романович помітив ці жадібні погляди [гостей]. Пустотливий вогник блиснув у його очах. Ух, як ненавидів він цю цікавість (Полт., Повість.., 1960, 102); // Уживається при вираженні реакції на щось несподіване, раптове. Галя вийшла на рундук,.. а дощ їй пороснув прямо в вид. - Ух! - задрижавши, скрикнула вона, - яке холодне... (Мирний, І, 1949, 334); [Саня:] Добра ніч, Олімпіадо Іванівно.. Бувайте здорові. (Одчиняє середні двері). Ух, як темно, я боятимусь! (Л. Укр., II, 1951, 37); - Ух! яка холодна вода! Семен шубовснув у воду (Коцюб., І, 1955, 41); // Уживається при вираженні почуття втоми, знесилення і т. ін. [Любов (кидається в крісло.. й приймає втомлену позу) :] Ух, скільки ми гребли! (Л. Укр., II, 1951, 8); // Уживається як вигук при важкій ритмічній роботі. - Ух! Ух! - наче сичі ухали вони [чоловіки], б'ючи довбнею по стовбуру (Донч., III, 1956, 55).
Ух ти1 - уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін. Чиж блиснув очима і грізно поправив неслухняну шаблю здоровою рукою. - Ух ти! - здивувався Черняк, не пізнаючи Чижа (Довж., І, 1958, 189).
2. Уживається як звуконаслідування для вираження сильного й глухого звуку (від удару, падіння, пострілу, крику сича і т. ін.).
ухо
УХО, а, с ., розм. Те саме, що вухо. «А що, як, викравшись помалу, Забратися в Рутульський стан? - Шептав Низ в ухо Евріалу: - То каші наварили б там" (Котл., І, 1952, 221); В очах - жовто, чорно; а в ушах - пищало, стогнало, вило... (Мирний, І, 1949, 393); Кров била цівкою з-під пахви. Гай приклав ухо до грудей (Гончар, III, 1959, 51).
Аж за (поза) ухами (ушами) лящить див. лящати; Западати в ухо див. западати; Надставляти (надставити) уха (уші) див. надставляти; Нам'яти уші див. наминати; Наставляти (наставити) ухо див. наставляти1; Насторожувати (насторожити) уші див. насторожувати; Нашорошувати (нашорошити) уші див. нашорошувати; Об'їсти уші див. об'їдати; Пропускати мимо ушей див. мимо2; Тихо, як в усі див. тихо; Уші насторожилися див. насторожуватися.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ухо | уха, уші |
Родовий | уха | ух, ушей |
Давальний | ухові, уху | ухам, ушам |
Знахідний | ухо | уха, уші |
Орудний | ухом | ухами, ушами |
Місцевий | на/у усі | на/у ухах, ушах |
Кличний | ухо | уха, уші |