уходити
УХОДИТИ1 див. входити.
УХОДИТИ2, джу, диш, недок., діал. 1: Не уходить (не уходило), безос. 1. не личить, не годиться. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Але скритися, тікати не уходило, - треба було ставити чоло, будь-що-будь (Фр., VI, 1951, 15).
2. за кого - що. Вважатися. Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі. Не тим, щоб була, може, краще або багатше одіта від других видніших дам міста, а радше тому, що уходила за взірцеву матір, походила, як казали, з «доброго дому» (Коб., III, 1956, 11); Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить (Номис, 1864, № 6196).
УХОДИТИ3, джу, диш, недок., УЙТИ, уйду, уйдеш, док., перех., діал. Проходити певну відстань. - Прошу спати, бо завтра встаємо дуже рано, щоб за холоду уйти добрий шмат дороги! (Фр., IV, 1950, 260).
УХОДИТИ (ВХОДИТИ), оджу, одиш, док., діал. 1. Походити досхочу. - Ні чоловік в'їв, ні впив, ні красно входив (Фр., IV, 1950, 193).
2. Довго носячи, робити старим, непридатним для користування (одяг, взуття і т. ін.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уходжу | уходимо |
2 особа | уходиш | уходите |
3 особа | уходить | уходять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уходив | уходили |
Жіночий рід | уходила | |
Середній рід | уходило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уходьмо | |
2 особа | уходь | уходьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уходивши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уходжу | уходимо |
2 особа | уходиш | уходите |
3 особа | уходить | уходять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уходитиму | уходитимемо |
2 особа | уходитимеш | уходитимете |
3 особа | уходитиме | уходитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уходив | уходили |
Жіночий рід | уходила | |
Середній рід | уходило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уходьмо | |
2 особа | уходь | уходьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уходячи | |
Минулий час | уходивши |