фальцет
ФАЛЬЦЕТ, у, ч . Один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому; // Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). Високим фальцетом кінчав Тимоха останній куплет... (Вишня, І, 1956, 19); За стіною била по клавішах піаніно й фальцетом співала якісь модні пісні Інна... (Ткач, Жди.., 1959, 66); // Дуже тонкий голос, схожий за тембром на жіночий. - А!.. Таки повернувся, - вискнув він пронизливим фальцетом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фальцет | фальцети |
Родовий | фальцету | фальцетів |
Давальний | фальцетові, фальцету | фальцетам |
Знахідний | фальцет | фальцети |
Орудний | фальцетом | фальцетами |
Місцевий | на/у фальцеті | на/у фальцетах |
Кличний | фальцете | фальцети |