франт
ФРАНТ, а, ч. Той, хто модно й нарядно одягається; чепурун. Наприкінці середніх віків панчохи швидко стали модними. Франти носили панчохи яскравих кольорів, причому різних на кожній нозі (Наука.., 3, 1967, 51); // ірон. Але найбільшим франтом був один: він мав розкішну сукняну козацьку свиту, шаблю на свиті й пістоль, а під свитою - голе тіло й голі ноги (Ю. Янов., V, 1959, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | франт | франти |
Родовий | франта | франтів |
Давальний | франтові, франту | франтам |
Знахідний | франта | франтів |
Орудний | франтом | франтами |
Місцевий | на/у франті, франтові | на/у франтах |
Кличний | франте | франти |
франтити
ФРАНТИТИ, нчу, нтиш, недок. 1. Модно й нарядно одягатися; // Виставляти напоказ свій нарядний одяг, зачіску тощо. - Хай сам [Кирило Іванович] іде звідси так само, як і сюди йшов. Хай лиш йому підітнуть собаки новенькі штанці, щоб не франтив дуже (Мирний, І, 1954, 162).
2. розм. Хвастатися, виставляти напоказ свої манери, поведінку і т. ін.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | франчу | франтимо |
2 особа | франтиш | франтите |
3 особа | франтить | франтять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | франтитиму | франтитимемо |
2 особа | франтитимеш | франтитимете |
3 особа | франтитиме | франтитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | франтив | франтили |
Жіночий рід | франтила | |
Середній рід | франтило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | франтімо | |
2 особа | франти | франтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | франтячи | |
Минулий час | франтивши |