хворостити
ХВОРОСТИТИ, ощу, остиш, недок., перех., розм. 1. що, заст. Обгороджувати хворостом що-небудь.
2. кого. Бити (перев. хворостиною) кого-небудь; шмагати, хльоскати. [Гаврило:] Демид слухав-слухав, а далі мах з хати, а Хведір за ним, догнав його надворі та за чуба, та як уволік його в сіни, та як почав батогом хворостити... (Кроп., III, 1959, 143); - Дочекались помічника! От нема кому хворостити босонога [босоногого]! - батько посварився на мене пальцем (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 39).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хворощу | хворостимо |
2 особа | хворостиш | хворостите |
3 особа | хворостить | хворостять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвороститиму | хвороститимемо |
2 особа | хвороститимеш | хвороститимете |
3 особа | хвороститиме | хвороститимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хворостив | хворостили |
Жіночий рід | хворостила | |
Середній рід | хворостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хворостімо | |
2 особа | хворости | хворостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хворостячи | |
Минулий час | хворостивши |