хотіння
ХОТІННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (Шиян, Магістраль, 1934, 73); - Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки.- А як вони не захочуть? - От бачиш, усе впирається в хотіння (Мушк., Серце.., 1962, 133); Аж воно не все, що хочеться, швидко робиться від того хотіння (Мур., Бук. повість, 1959, 261); // заст. Воля, виявлення волі. Без господнього хотіння навіть мушка ся не згине (Фр., XI, 1952, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хотіння | хотіння |
Родовий | хотіння | хотінь |
Давальний | хотінню | хотінням |
Знахідний | хотіння | хотіння |
Орудний | хотінням | хотіннями |
Місцевий | на/у хотінні | на/у хотіннях |
Кличний | хотіння | хотіння |