хрумкіт
ХРУМКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами. Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (Гжицький, Опришки, 1962, 56); До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Збан., Курил. о-ви, 1963, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрумкіт | хрумкоти |
Родовий | хрумкоту | хрумкотів |
Давальний | хрумкотові, хрумкоту | хрумкотам |
Знахідний | хрумкіт | хрумкоти |
Орудний | хрумкотом | хрумкотами |
Місцевий | на/у хрумкоті | на/у хрумкотах |
Кличний | хрумкоте | хрумкоти |