хрупнути
ХРУПНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех., чим. Однокр. до хрупати 1, 2. У руці в Матюхи хрупнув наган - то він курок звів (Головко, II, 1957, 146); Слухали, як тихо дзвеніла жура в хаті, як хтось зітхне, а хтось у тиші хрупне заломленими руками (Головко, II, 1957, 168); - І замісто шийки для своєї згуби Крило її [курки] глупе дістала я в зуби. Як хрупну - як крикне дурепа проклята (Фр., XIII, 1954, 262).
2. перех. і неперех., діал. Однокр. до хрупати 3. Глянув [Петрик], що той у зшитку пише. Давид його хрупнув олівцем легенько з усміхом по лобі (Головко, II, 1957, 86).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрупну | хрупнемо |
2 особа | хрупнеш | хрупнете |
3 особа | хрупне | хрупнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хрупнув | хрупнули |
Жіночий рід | хрупнула | |
Середній рід | хрупнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрупнімо | |
2 особа | хрупни | хрупніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хрупнувши |