цвікнути
ЦВІКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цвікати. Певне й на цей раз вона б не знесла, цвікнула б; та, як знаємо, не була дома (Свидн., Люборацькі, 1955, 187).
◇ Цвікнути в очі (в вічі) кому - дорікнути комусь. - Як побачите мене, що я б'ю хлопа, або тілько почуєте, що била кого, сварила на кого, або що, то тоді прийдіть до мене і цвікніть мені в очі (Фр., III, 1950, 376).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвікну | цвікнемо |
2 особа | цвікнеш | цвікнете |
3 особа | цвікне | цвікнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цвікнув | цвікнули |
Жіночий рід | цвікнула | |
Середній рід | цвікнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвікнімо | |
2 особа | цвікни | цвікніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | цвікнувши |